Примхи вагітних – як анекдоти. Однією подавай кавун в 3 години ночі в лютому. Інший закортіло понюхати залізничні рейки. Третя взагалі оселедець полуничним варенням заїдає.
Будучи вагітною, я навіть пишалася, що таких заскоків у мене немає. Я зберігаю адекватність! Я не така! Але зараз, озираючись назад, починаю в цьому сумніватися…
Особливий мамин рецепт
У першому триместрі я мучилася від токсикозу. Загострилася чутливість до запахів, і мені стало здаватися, що весь світ (вибачте!) смердить. Я не могла зайти на кухню, а заглянути в холодильник була згодна хіба що в протигазі.
І при цьому постійно хотілося чого-небудь такого. Одного разу мене осінило: хочу смаженої картоплі! Довелося викликати на допомогу маму.
Мамина картопелька здавалася мені їжею богів. Коли токсикоз ослаб, я намагалася приготувати його сама, але виходило зовсім не те. Не знаю, в чому полягала магія, але саме мамину смажену картоплю я уплетала за обидві щоки всі 9 місяців.
Пташку шкода
Я стала дуже сентиментальна. Мені було шкода і всіх навколо, і саму себе. Іноді так хотілося побути маленькою і слабкою, але при цьому під надійним захистом!
У кожен візит до батьків я знаходила якийсь привід (наприклад, в рекламі показали неймовірно милого котика) і всмак ридала. А мама обіймала мене і гладила по голові.
Мама знає краще
Напевно, всі вагітні стають недовірливими. Дитина штовхається мало, дитина штовхається багато, ой, щось голова закрутилася, ай, десь в боці закололо… Це точно нормально?!
Вагітних подруг у мене не було. Постійно дзвонити лікарю не дозволяла совість. Тому я обривала мамин телефон з постійними питаннями: «А коли ти була мною вагітна, у тебе таке було?»
Читайте також:
5 міфів про планування вагітності, в які ще вірять майбутні матусі. А даремно!
Мама терпляче відповідала. Іноді заспокоювала мою паніку, іноді розповідала щось про себе. А іноді просто зітхала і казала: «Я вже не пам’ятаю, це було 25 років тому».
Потрібна порада!
Я не вірю в прикмети, тому почала робити покупки для малюка заздалегідь. Виявляється, для дітей так багато милих дрібничок! Очі просто розбігалися. Хотілося і те, і це, і он ту потрібну штуку… Хм. А вона точно знадобиться?
З ким порадитися, як не з самими близькими людьми? При зустрічі я захлинаючись розповідала батькам про те, що купила або тільки збиралася купити. Показувала фотографії, описувала характеристики, питала ради…
Напевно, їм хотілося б поговорити зі мною про що-небудь ще. Шкода, що ця думка прийшла мені в голову тільки зараз.
Звити затишне гніздечко
Читайте також:
5 найбільш незвичайних, але моторошно модних способів народити дитину
Ближче до кінця вагітності у жінок з’являється синдром гніздування. Це коли хочеться облаштувати своє житло якомога затишніше. Ось і мені постійно приспичивало то зробити перестановку, то що-небудь відремонтувати.
Тут дісталося моєму татові. Чоловік багато працював, і не завжди міг допомогти. А от татові довелося покірно виконувати всі мої вказівки: посунути шафа, зібрати комод, ще раз пересунути шафу…
Ми навіть поклеїли разом нові шпалери у спальні. А через тиждень переклеїли ще раз, тому що перший варіант мені категорично не сподобався.
Виявляється, вагітність – це випробування не тільки для жінки, але і для її батьків. Напевно, років через 25 дочка буде дзвонити мені з проханням приготувати мої фірмові котлети, а то її нудить від запаху м’яса. І, звичайно, я тут же поїду їх смажити.
А ви можете пригадати щось таке з вашої вагітності?