У цій статті ви дізнаєтеся:
- Є переможці і переможені у відносинах;
- Від чого залежить вірність;
- Чому виникають маніпуляції;
- Як працювати з собою.
У просторі відносин змішуються в єдиний клубок гранично контрастні переживательные аспекти. Саме тому серед багатьох людей існує думка, що виникає подібна взаємозалежність – справа ризикована, абсолютно спонтанно розвивається, з неминуче негативним фіналом: або розривом, або виродженням до рівня побутових ритуалів і звичок. Так що ж робити з цими самими відносинами? Яким чином бачити, що в них реально відбувається і як виводити їх в конструктив?
Для адекватного відчуття себе в просторі ми зазвичай обираємо кілька простих орієнтовних критеріїв: верх – низ, право – ліво, ближче – далі. Спробуємо увійти в світ людських відносин, використовуючи аналогічний підхід.
Хто зверху?
Помічаємо ми в обставинах звичайному житті, яке смислове навантаження несе в собі психологічна позиція «бути вище» свого партнера? Зазвичай це означає, що відносини вибудовуються як поєдинок, виграючи який ми підвищуємо власну самооцінку. Бажання бути вище завжди пов’язане з успішним застосуванням соціальної сили, суть якої – в одноосібному управлінні ситуацією, тобто прояві своєї влади.
Здавалося б, яка тут взаємозв’язок зі сферою приватного життя? Повірте, сама пряма. Чоловіки, відчуваючи себе потенційними завойовниками, найчастіше відносяться до жінок як до трофеїв, або як до об’єктів, на тлі яких можна показати свою силу і самоствердитися. При цьому число поєдинків, які вони виграють, визначають міру їх чоловічий значущості. Це як спорт: чим більше перемог, тим вище самооцінка.
Жінки, котрі маніпулюють владою, рідко просто тішаться кількістю власних перемог, вони намагаються використовувати виникли почуття для вирішення своїх життєвих цілей. Їх завдання спокусити, емоційно або сексуально прив’язати, а потім спантеличити свого партнера – чоловіка або коханця: «Якщо ти мене любиш, то ти мені повинен, тому зроби, купи, здійснили подвиг…» Особливий цинізм тут проявляється в експлуатації почуття любові – адже у того, кого ми любимо, існує владу над нами. Якщо ж жінка як би без особливих цілей дражнить і заманює чоловіка, відчуваючи при цьому задоволення, то це лише вияв марнославства і не більше — так вона переконується в силі власної неперевершеності і грає нею.
Чоловіча заявка сили і влади зазвичай спирається на логіку засвоєних життєвих принципів і власну соціальну значущість. Жіноча ж виявлення цього механізму набагато більш витончена – вона шукає ходи для прихованого управління чоловіками. Наприклад, вона здатна автоматично вивести поєдинок на новий емоційний рівень, першої вимовляючи ударну фразу: «Не кричи!» – таким чином, отримавши психологічну перевагу і подальшу тактичну ініціативу. Якщо ж раптом поряд з нею виявився сильний супротивник, який виявив її вразливі місця, то у відповідь він може почути: «Ну і що? Я ж так слабка. Мені, як жінці, таке пробачити!».
Може бути, саме у підсвідомому бажанні зайняти позицію «зверху» криється суть того, що багато жінок вибирають своїми життєвими супутниками психологічно слабких чоловіків… В цьому випадку приховані форми управління відверто замінюються більш очевидними і грубими – такими, наприклад, як видача доручень, які в наслідку можуть автоматично перерости вказівки і навіть накази. Зауваж ті – якщо людина просить, натякає, пропонує, то цим він психологічно ставить себе як би «нижче» або «нарівні» з партнером. А ось факт видачі вказівки відразу підносить та дає можливість одноосібно керувати ситуацією. Для більшості сильних жінок така побудова відносин виглядає нібито гранично виправданим: адже колись і складно постійно налаштовуватися на партнера – простіше просто дати йому доручення, наприклад, сходити в магазин, прибрати квартиру, позайматися дитиною. При цьому вони, самі того не розуміючи, змушують батьків сімейств відчувати себе хлопчиками, функції яких зводяться лише до готовності зробити саме так, як комусь хочеться, не несучи при цьому ніякої власної відповідальності. Найсмішніше, що чоловікам в період залицяння часом навіть подобається догоджати і коритися, ну а потім це природним чином переходить у звичку.
Тоді як же рухатися по вертикалі відносин, не принижуючи при цьому партнера? – Для початку, необхідно відмовитися всередині себе від автоматичного бажання експлуатації близької людини, а для цього потрібно саморефлексія, тобто готовність постійно відстежувати і не допускати навіть самих тонких проявів задоволення від автоматичного проявлення сили власної владності. Потрібно також усвідомити те, що проблеми в житті нікуди не зникнуть, а от цінність відносин може бути просто розтрачена в якості плати за ілюзорний життєвий комфорт. Саме за цих умов взаємодії пари можуть нести характер рівнозначного інтересу одне до одного, коли дійсно виникає бажання відкрити для себе світ свого партнера по життю і прийняти його гранично безоценочно.
Від чого залежить вірність
«Вірність чоловіка залежить від його життєвих принципів, а вірність жінки – від виниклої ситуації». Так народна мудрість нагадує нам про те, якою чарівною привабливістю і стихійною силою володіє жіноча сексуальна енергія. Чоловіча ж частина людства постійно займається пошуком способів стримування і блокування цього ресурсу: від закидання камінням, спалення на багатті – до примітивної соціально-трудової експлуатації своїх супутниць в сучасний час.
У відповідь жінки продовжують знаходити лазівки не тільки зберігати, але і різноманітно розкривати свою природну біологічну сутність. І тому, як тільки виникає відповідна ситуація – стримуючі фактори виявляються де-то далеко, а бажання сексуального самовираження царствено диктує свої умови. Якби це було не так – рід людський припинив би своє існування…
Обов’язково жінці з метою власної сексуальної задоволеності дивитися «наліво»? У тому випадку, якщо її постійний життєвий партнер неуважний або не досить творчо виявляє себе у цій сфері, можливо – так. Тут справа тонка, адже сексуальна природа, як вияв внутрішньої жіночої сутності, вимушеної сексуальної аскези може і не пробачити… Незадоволеність в сексі зазвичай позначається на всіх аспектах жіночої реалізації та проявляється: як фонова дратівливість, образа на весь світ, проблеми зі здоров’ям, безвір’я в себе і агресія до всього чоловічого.
Які ж закони чоловічої вірності? Тут все будується на тому, що людина вважає «правильним»: якщо в батьківській родині зрад не спостерігалося – значить так і слід будувати стосунки, ну а якщо соціальний статус вимагає завести коханку, то що вже тут поробиш – «бізнес понад усе». Адже не секрет, що суть чоловічої полігамії зовсім не в біологічній надмірності «альфа-самців», а насамперед у знаковій соціальної заявкою про себе – «у нашому колі так прийнято».
А якщо це любов? – Тоді очевидно, що відносини, повагавшись «вліво – вправо», неминуче потрапляють прямо в середину, в серці… Так закінчуються бульварні історії, а на їх місце приходить час серйозних людських виборів.
Емоції і маніпуляції
Маніпуляції такого роду знайомі кожному. Вони служать: як засіб спокушання (щоб наш супутник звернув на нас увагу), як засіб загострення відносин (якщо в цьому виникла необхідність) або як спосіб перекласти провину і відповідальність за ситуацію на чужі плечі. Оскільки такі схеми поведінки безпосередньо пов’язані передусім з емоційною складовою відносин і виявляються у найбільш напружені моменти їхнього розвитку, то, як правило, ми діємо імпульсивно, тобто самі не розуміємо, що відбувається. І дуже шкода, адже саме усвідомлений навик збільшення або зняття психологічної дистанції між собою і партнером є основним ресурсом побудови різноманітних ігор в світі людських відносин.
В наш час підсвідомим даром такого роду поведінки володіють, як правило, жінки і діти. Але ось в часи Онєгіна і Печоріна тонкі гри в побудові і розкручування відносин доступні були також і чоловікам – почитайте класику! І все ж, саме жіночі приклади маніпулювання дистанцією між партнерами є найбільш яскравими і показовими.
Це опис лише невеликої частини стандартного набору прийомів, які використовуються нами в спробах змінити відносини. І тут мова йде не про те, хороші вони чи не дуже – суть саме у свідомості, тобто розуміння того, що людина робить і навіщо.
Принцип невизначеності
Балансування на межі допустимого – ось загальний принцип такого стилю поведінки. Це коли недбало кинуте «може бути» завжди виявляється на грані «так» і «ні». Але в нашому житті є ще й інші грані: це граничність відчуття миру і війни, сміху і сліз, любові і ненависті, щастя і страждання…
Людина, що роздирається суперечливими почуттями, зазвичай не в змозі контролювати свою поведінку, тому виглядає вкрай здивованим і навіть беззахисним. Тут він і розкриває свої справжні мотиви, всю свою натуру. Саме тому напруженою ситуація невизначеності як правило є іспитом для нас – коли партнер оцінивши нашу реакцію робить висновки: підтримувати надалі відносини, перейти в позицію війни або зовсім припинити контакти.
Усвідомлене вибудовування взаємодій на принципі невизначеності психологічного стану у всі часи вважалося вищим пілотажем отношенческих розкруток. Адже невідомість завжди напружує, а невизначеність у відносинах з коханою людиною зазвичай призводить до втрати власної зарозумілості, самовпевненості, переоцінки життєвих цінностей. У будь-якому випадку зміни в поведінці – у наявності. Такий спосіб балансування на межі війни і миру, тобто, збільшуючи і зменшуючи дистанцію у відносинах, зазвичай обеззброює партнера і дозволяє легко їм управляти. Іноді секс є чудовим завершальним акордом – як знак розрядки і умиротворення.
Гра
Кожному з нас необхідний свій власний внутрішній компас для орієнтування в морі людських взаємодій. Можна удосконалювати і розвивати запропоновану структуру, а може бути варто створити свою власну -це справа творча. Найголовніше – навчитися бачити логіку дій свого партнера і вміти розгортати його енергію в потрібному напрямку. Адже діючи в сліпу, ми, як правило, зберігаємо свою щирість і романтизм лише до першої серйозної нестиковки. Далі, найчастіше, слід протверезіння і розчарування, біль і жорстокість, коротше – психотравма. Але якщо все ж зробити спробу і побачити суть як якусь гру, запропоновану нашим партнером, то ситуація відразу ж принципово змінюється: ми вирішуємо для себе цікава нам така гра чи ні, далі беремо ініціативу в свої руки і пропонуємо своєму супутнику несподівані ходи…Погодьтеся, в будь-якому випадку – це гідний і творчий підхід.
Звичайно, в цьому місці виникає питання: «А наскільки етичними такі маніпуляційні маневри?». Все залежить від сенсу створюваної ситуації: адже якщо відносини призводять до розкриття людської сутності, то ігрові ходи в побудові відносин – лише засоби для досягнення цього результату. Зрозуміло, що такий ігровий підхід може привести до очікуваного результату лише за умови граничної ступеня відповідальності, дбайливості і любові до всіх учасників спілкування. Тому так важливо не лише усвідомлене побудова смислового задуму створюваних відносин, але і уважний процес відстеження змін, що відбуваються.
Ось таким не простим шляхом входять в наше життя красиво і грамотно створювані, яскраві у своїх творчих проявах «зроблені» відносини. Саме так, не боячись конфліктів і зіткнень абсолютно полярних уявлень один про одного ми пропитываемся один з одним так, утворюючи цілісний і неймовірно цінний світ – один на двох. Знаєте, коли зустрічаєш щасливу пару, яка прожила двадцять, тридцять років разом, зазвичай виникає не тільки природне захоплення ці фактом, але й законне питання: « Боже, скільки ж тут спільного праці?!».