Навколоплідні води (синонім: амніотична рідина, плодові води) — рідка біологічно активне середовище, що оточує плід і забезпечує разом з іншими чинниками його нормальну життєдіяльність.
Навколоплідні води секретуються амнионом, частково поповнюються пропотевающей з кровоносних судин вагітної рідиною і сечею плода. Одночасно відбувається резорбція О. в. Встановлено, що О. в. змінюються приблизно за 3 год. Частина О. в. поглинається плодом, частина надходить в організм вагітної через плідні оболонки. Обмін 25-50% навколоплідних вод здійснюється в системі «навколоплідні води « плід « мати», 50-75% — у системі «навколоплідні води — мати». Особливо інтенсивне утворення О. в. відзначається в перші місяці вагітності, до кінця її в міру росту плоду кількість О. в. щодо зменшується і складає в останні тижні вагітності 0,5—2 л.
Зазвичай О. в. прозорі або злегка мутнуваті. У них виявляють лусочки епідермісу, частинки первородного змащення і пушкове волосся плода. До складу О. в. входять білки, ліпіди, вуглеводи, мікроелементи, гормони, ферменти, імуноглобуліни, групові антигени, що відповідають групі крові плода, речовини, що діють на згортання крові, тощо
Навколоплідні води мають велике фізіологічне значення: забезпечують вільні рухи плоду, захищають його від несприятливих зовнішніх впливів, оберігають пуповину від здавлення між стінкою матки і тілом плоду, беруть участь в обміні речовин плоду. Під час пологів нижній полюс плодового міхура, заповнений О. в., сприяє нормальному розкриттю шийки матки. При повному або майже повному розкритті шийки матки на висоті однієї з перейм плодові оболонки розриваються і передні О. в., розташовані нижче пояса стикання (області дотику передлежачої частини плоду з нижнім сегментом матки), виливаються. Задні О. в., що знаходяться вище поясу стикання, виливаються при народженні плода. Можливо несвоєчасне вилиття О. в.: передчасне, або допологове (див. Передчасне вилиття навколоплідних вод), і раннє — до повного розкриття шийки матки (див. Пологи). У ряді випадків О. в. після повного розкриття шийки матки не виливаються, що пов’язано з надмірною щільністю плодових оболонок або з малою кількістю вод.
Велике клінічне значення мають багатоводдя та маловоддя. Багатоводдя (кількість О. в. перевищує 2 л) розглядають як порушення секреторної і резорбционной функції амніона. Частота багатоводдя коливається від 0,3 до 0,6% по відношенню до кількості пологів. Причини його недостатньо з’ясовані. Багатоводдя може спостерігатися при цукровому діабеті, нефриті, серцево-судинних захворюваннях вагітної, а також при внутрішньоутробному інфікуванні і вадах розвитку плоду. Зазвичай воно розвивається в середині або в другій половині вагітності. Розрізняють гостре і хронічне багатоводдя. Гостре багатоводдя характеризується швидким накопиченням О. в., що призводить до різкого збільшення матки, здавлення сусідніх органів; супроводжується задишкою, нездужанням, відчуттям важкості і болю в животі, набряками нижніх кінцівок. При хронічному багатоводді кількість О. в. збільшується поступово, перераховані вище симптоми менш виражені. При гострому багатоводді вагітність нерідко переривається передчасно, при хронічному — у більшості випадків пологи наступають в строк. При гострому і хронічному багатоводді рівень перинатальної смертності та частота виникнення вад розвитку плода вища, ніж при нормальній кількості навколоплідних вод.
Діагностика багатоводдя не представляє труднощів і грунтується на клінічних даних (невідповідність величини матки терміну вагітності, напруженість і підвищений тонус стінок матки, симптом флюктуації при легкому постукуванні по стінці матки, підвищена рухливість плода) і результати ультразвукового дослідження плодового міхура.
При хронічному багатоводді допустимо продовження вагітності до передбачуваного терміну пологів; застосування з лікувальною метою дієти, антибіотиків у більшості випадків не ефективно. При гострому багатоводді, особливо у випадку порушення функції серцево-судинної і дихальної систем, а також при виявленні у плода вад розвитку необхідно дострокове розродження. Для цього обережно пунктирують плодовий міхур і повільно випускають О. в. (по голці або катетеру), щоб уникнути відшарування плаценти, випадіння дрібних частин плода, пуповини. Після излития О. в. обсяг матки зменшується, стінки її ущільнюються, з’являються або посилюються перейми. Після народження плода з метою профілактики гіпотонічного маткової кровотечі призначають засоби, що стимулюють мускулатуру матки.
Маловоддя (кількість О. в. менш 0,5 л) зустрічається рідше, ніж багатоводдя. Етіологія маловодия вивчена недостатньо: воно може бути пов’язане з недостатнім розвитком амніотичного епітелію і зниженням його секреторної функції або з підвищенням здатності амніона до резорбції. Нерідко маловоддя спостерігається при вадах розвитку плода, плацентарної недостатності, мимовільних викиднях. Вагітні з маловодием скаржаться на майже постійні болі в животі, що посилюються під час руху плоду. Розміри матки нерідко менше, ніж повинні бути при передбачуваний термін вагітності. Маловоддя несприятливо впливає на розвиток плоду, нерідко спостерігаються затримка розвитку, деформація кісток, можлива внутрішньоутробна загибель плоду. Пологи частіше, ніж при нормальній кількості О. в., наступають передчасно, нерідко ускладнюються слабкістю пологової діяльності, повільним розкриття маткового зіва, болючими переймами. У пологах показано раннє розкриття плодового міхура для профілактики передчасного відшарування плаценти та зменшення тривалості пологів.
Методи дослідження. Навколоплідні води є найважливішим джерелом інформації про стан плоду. Дослідження О. в. отриманих шляхом амніоцентезу,проводять для виявлення спадкових захворювань та вад розвитку плоду. Вивчення статевого хроматину в клітинах епідермісу, що містяться в О. в., дозволяє визначити стать плоду і спадкові захворювання, зчеплені з підлогою, наприклад гемофілію, м’язової дистрофії Дюшенна. Зміна вмісту a-фетопротеїну в О. в. можливо при вадах розвитку нервової трубки і шлунково-кишкового тракту.
Біохімічне дослідження О. в. з визначенням показників кислотно-основного стану (рН, концентрація двоокису вуглецю та ін), активності ферментів (наприклад, диаминоксидазы) дає можливість оцінити ступінь порушення метаболічних реакцій плоду, діагностувати гіпоксію плоду під час вагітності і в пологах. Це дослідження особливо важливо у зв’язку з тим, що зміни в О. в. з’являються нерідко раніше, ніж у крові матері, і більшою мірою відображають біохімічні зрушення в крові плоду. Точність інформації про стан плода зростає із збільшенням кількості біохімічних параметрів, які визначаються в навколоплідних водах.
Дослідження О. в. дозволяє встановити групу крові плода при АВО-конфліктної вагітності. По зміні оптичної щільності білірубіну в О. в., яка визначається спектрофотометричним методом, судять про тяжкості гемолітичної хвороби плода.
У разі необхідності передчасного розродження на підставі визначення вмісту лецитину і сфингомиелина можна оцінити ступінь зрілості легенів плода.
Кількість, консистенцію, колір, ступінь прозорості О. в. можна визначити за амніоскопія, що має значення для оцінки стану плода.