Мама виходить на роботу
Рано чи пізно перед кожною мамою малюка постає питання про вихід на роботу. Ну, крім, мабуть, тих мам, які не працювали і до вагітності. А значить, доведеться вирішити чимало проблем…
Як вважають психологи, вихід на роботу — наступний і найсильніший стрес для жінки після пологів. Чого вартий один недосип ночами — проблема, про яку з ентузіазмом розкажуть багато мами. Якщо під позаробочого життя можна ненадовго відпочити хоча б під час денного сну дитини, то тепер цього зробити не вдасться: адже не у всіх на роботі є свій кабінет з диваном, що закривається на ключ. А ворог-будильник невблаганно дзвонить кожен день в 7 або 8 годині ранку. 
Іноді окремо доводиться вирішувати проблему і з грудним вигодовуванням. Деякі мами, змушені вийти на роботу до того, як закінчили годувати, зціджують грудне молоко для малюка на весь день. Дехто просить няню привозити дитину в офіс, щоб погодувати його. Є й ті, хто вирішує проблему радикально: знімають квартиру поряд з роботою, щоб самій ходити до дитини під час обіду, полудня і вечері.
Крім фізіологічних проблем, є і кілька моральних.
— Вас може мучити почуття провини за те, що ви кидаєте свого малюка. Горезвісне «дитині потрібна тільки мама» сама собою починає стукати в мозку кожен раз, коли ви зранку йдете в офіс.
— Ще одна проблема — занепокоєння за дитину. Як він буде обходитися без вас, і як про нього подбає няня, бабуся, вихователь у дитячому садку?
— Також ви будете просто нудьгувати по залишеному будинку малюкові, що не сприяє повному зануренню в роботу.
Як вирішити ці проблеми?
— Для початку нагадати самій собі, так і родичам (якщо вони дивуються), чому ви прийняли таке рішення.
У родині не вистачає грошей; ви відчуваєте, що ваше життя нестабільна, поки в будинку лише один годувальник, він же чоловік; від цього залежить ваша кар’єра і майбутнє всієї родини. Зрештою, вам може просто бути погано без роботи. Будь-який з цих аргументів має право на існування, і ви не зобов’язані доводити його спроможність, навіть якщо оточуючим здається, що слабенький аргумент для такого важливого рішення.
— Робіть все поступово. Тобто не відразу вирушайте «з місця в кар’єр», а починайте привчати малюка до ваших зникнень спочатку на пару годин, потім на три-чотири. Якщо ви плануєте вийти на роботу на повний день, домовтеся з начальством, що перші два-три тижні попрацюєте неповний день або просто будете йти додому раніше. Поступово всі звикнуть до нового положення справ, і ви зможете працювати в повну силу.
— Кілька разів в день телефонуйте додому і спілкуйтеся з дитиною, навіть якщо він ще занадто маленький. Можна налагодити і відеозв’язок з будинком. Це допоможе вам підтримати емоційний зв’язок з малюком, так і просто зігріє вас, особливо якщо рішення вийти на роботу далося вам нелегко.
— Кількість не завжди безпосередньо пов’язане з якістю. Неважливо, скільки часу ви проводите з дитиною, важливо, як ви його проводите. У вас повинні бути свої маленькі традиції, наприклад, обов’язково читати на ніч, а вранці у вихідні виходити на сніданок в найближче кафе. Це внесе в життя дитини певну стабільність і впевненість, що ніяка робота не забере вас у нього.
Коментує Румія Калініна, сімейний психотерапевт, кандидат психологічних наук:
«Те, як дитина буде реагувати на довгий відсутність мами, залежить від ряду умов. До півроку дитина не дуже добре розрізняє «своїх» і «чужих», для нього важливо відчувати фізичний комфорт, коли сухо, ситно, тепло. А також психологічний комфорт — ласкаві дотики, слова, посмішка. Протягом наступного півроку дитина добре впізнає маму, але може злякатися, якщо вона з’явиться перед ним у незвичному одязі. З року у дитини з’являється страх розставання з мамою, який досягає піку в 1,5 року, поступово знижуючись до двох років. Отже, спираючись на вікові особливості, найбільш сприятливий період виходу мами на роботу – після двох років, а також в перший рік життя дитини.
Не рекомендую мамі йти «непомітно», коли дитина чимось захоплений. Адже в якийсь момент він згадає про маму, а її немає. А, значить, наступного разу він буде більш уважно стежити за нею, щоб вона не зникла», буде більш болісно реагувати на її догляд. Якщо ж мама, йдучи, буде попереджати про це дитини, говорити, коли вона повернеться і виконувати свої обіцянки, то дитина швидше прийде до висновку про те, що мама завжди повертається. А, значить, можна не хвилюватися за її звільнення.»
Про що ще потрібно подбати?
Вирішити з ким залишити дитину
Ясла або дитячий сад
Плюси: Дитина має можливість отримати досвід ранньої соціалізації, а установа несе за нього відповідальність.
Мінуси: У перший час в саду, а тим більше в яслах, діти часто хворіють, і є ризик, що вам часто доведеться пропускати роботу.
Бабуся
Плюси: Відчуття того, що бабуся — рідній дитині людина, все-таки сильно гріє душу. Кажуть, що бабусі відчувають ще більше почуття відповідальності, ніж самі мами.
Мінуси: Потрібно враховувати, що бабуся – літня людина і їй важко проводити весь день з дитиною. Крім того, бабусі не завжди слідують маминим інструкцій, вважаючи, що в силу віку і досвіду, краще розбираються у вихованні дитини, а значить, розбіжності неминучі.
Няня
Плюси: Вона отримує за свою роботу гроші, тому, на відміну від бабусі, ви нічим їй внутрішньо не зобов’язані. Няня не буде сперечатися з вами стосовно питань виховання.
Мінуси: Завжди є сумніви у правильності її вибору, тому доводиться шукати її з особливою ретельністю. До того ж особливо тривожних мам може не залишати відчуття, що вони залишають дитину з чужою людиною.
Запастися аргументами для керівництва
А для цього треба чітко знати свої права.
Якщо вашій дитині ще не виповнилося півтора років, ви маєте право скористатися додатковими перервами для годування — не рідше ніж через три години по півгодини кожен. Більш того, ці перерви можна підсумовувати і перенести на початок чи кінець робочого дня або приєднати до основного обідньої перерви. А якщо ви є щасливою мамою двійнят, ця перерва автоматично подвоюється.
Якщо ви є мамою малюка до 3-х років, вас не мають права залучати без письмової згоди до роботи у вихідні дні, а також до позаурочної і нічний. Відправляти у відрядження – незаконно. Ще вас не мають права звільнити, поки дитині не виповниться три. Крім зовсім уже кричущих випадків — типу прогулів, грубих порушень, розголошення таємниць, появи на роботі в стані алкогольного сп’яніння. Загалом, того, що напевно не має до вас ніякого відношення.
І ось ще один нюанс: за угодою з роботодавцем (втім, доводиться визнати чесно, що останні часто йдуть на це вкрай неохоче) мама може перейти на неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цьому випадку пропорційна відпрацьованому часу.
Обговорити з чоловіком, як ви поділите обов’язки
Хто з вас буде брати лікарняні, хто забирати дитину з садка, хто ходити в магазин, а хтось готувати їжу. Якщо ви тепер працюєте, навряд чи ви зможете самостійно впоратися з усіма справами.
Особистий досвід:
Анастасія, керівник проекту:
«Я була впевнена, що просиджу в декреті належні три роки. Але, що називається, не усидела. Справа в тому, що у мене свій проект для молодих журналістів, і залишити його без нагляду, було абсолютно неможливо. У підсумку, коли дитині був місяць, він вперше поїхав зі мною на роботу. Звичайно, я не вийшла на п’ятиденку. Працювала в основному вдома, іноді виїжджала в офіс – практично завжди з дитиною.
Паралельно я набрала замовлень, так як зрозуміла: якщо зовсім не буду писати, що називається, втрачу форму. В цілому, для мене була важлива матеріальна незалежність від чоловіка – не просити грошей на подарунки або позапланові покупки. Але, що важливіше, робота допомагала не загрузнути в побут, не зациклитися на пелюшках. Тобто все це мені подобається, але я чітко розумію, що особисто мені потрібна можливість переключитися. Звичайно, іноді я не висипалася з-за дедлайну, а іноді не встигала приготувати чоловікові вечерю. Була і ще одна складність – чоловік не був проти, але не завжди розумів мого завзяття. Зате начальство завжди підтримувала і розуміла».
Вікторія, редактор-журналіст:
«Я вийшла на роботу, коли дочці виповнилося 9 місяців. І хоча я працюю редактором на удаленке, я раз-два в тиждень виїжджаю в офіс або на зйомки.
Я вирішила працювати з ряду причин. По-перше, з’явилася можливість у вигляді чарівної феї-бабусі, яка самовіддано погодилася взяти частину функцій по догляду і вихованню дитини на себе. По-друге, зайві гроші в сім’ї не завадять, що краще для того ж дитину. Можна вивезти, наприклад, малюка на морі в хороші умови, а не шукати вічний компроміс між бюджетом і сервісом.
Крім цього, я бачу і додаткові плюси: можливість бути в творчому тонусі і прагнення не запускати свій зовнішній вигляд, адже доводиться вставати на годину раніше, ніж дитина, щоб привести себе в порядок. До того ж встигаєш трохи скучити по дитині, і від цього спілкування з ним ще радісніше.
Правда, є і мінуси: з-за того, що більшу частину роботи роблю з дому, зосередитися на ній повністю складно. Постійно щось відволікає: ну не можу ж я бути спокійна, коли дитина раптом зареве, звичайно, відірвуся і побіжу до нього. І при цьому я не можу повністю і безповоротно віддатися вихованню своєї дитини. Все-таки більшість її навичок щеплені не мною, а бабусею, це трохи образливо.
Інна, генеральний директор PR – агентства:
«Я вийшла на роботу, коли моїй Аліні виповнилося два роки і один місяць. До цього віку донька була на природному вигодовуванні. Мені не хотілося переривати його на рік або півроку, і я годувала до двох, як рекомендував наш педіатр. Втім, до цього часу я працювала з дому на роботу іноді приїжджала з малятком. Так як у мене свій бізнес, я могла дозволити собі будь-графік.
Чесно кажучи, виходити на роботу раніше, мені було некомфортно і психологічно – малятко ще зовсім була крихтою. Все-таки в два рочки вона могла вже хоч щось розповісти. Наприклад, якби щось сталося чи хтось би її образив. Коли дочці виповнилося два роки і місяць, моя мама переїхала в Москву, я припинила годувати грудьми і змогла вийти на повний робочий день зі спокійною душею.
Наталя, фінансовий аналітик:
«Я чесно відгуляла весь декрет. Як-то не було думки кинути дитину і помчати на роботу. Я відчувала всі плюси свого перебування вдома: я була не спостерігачем, а учасником життя і розвитку своєї дитини. Я сама росла і змінювалася поруч з ним. Знову ж з’явилося відчуття справжнього сенсу життя, тоді як раніше це замінювалося різними сурогатами.
Звичайно, мали місце тотальний недосип і зайнятість, але це природні супутники будь-якої молодої мами. Відчувалися також фінансові проблеми – довелося «зависнути» на чоловіка.
Звичайно, після такої довгої перерви виходити на роботу було неймовірно складно. В принципі, за цей час ти стаєш іншою людиною, і в списку пріоритетів робочі проблеми опускаються на саме «дно». Тобто якісно працювати можна, але складно. Інтерес до роботи полягає тільки в зарплаті.