У цій статті ви дізнаєтеся:
- Чому ми ображаємося;
- Хто винен: кривдник або скривджений;
- Як працювати зі своїми образами.
Смак образи зовсім не солодкий, чому ж ми з такою готовністю п’ємо цей напій, приправлений жалістю до себе? Якщо одного разу ви раптом зрозуміли, що у вашому житті стало більше причин для образ, просто згадайте, що образа – це принада в пастці, яку ми розставили собі самі.
Претензії, претензії, претензії… Я боюся їх найбільше. Але, як все частіше помічаю, сама ж дуже часто їх і висуваю – претензії, образи, обурення. Пам’ятаю, що після книги Миколи Козлова «Як ставитися до себе і людям» у свої 14 років повністю перестала ображатися, хоча за знаком зодіаку рак і образа – моя природна «середовище проживання». Час минав, книга забувалася, та й, здається, стало з’являтися більше причин для образ. Як це, чоловік – і не робить? Як це, мама і лає? Як це, подруга – і не підтримала? І безліч подібних причин.
Потім я стала помічати, що під час образи обессиливаюсь, «западаю» на цю ситуацію, накручую себе, а образа тим часом розростається. І чим вона більше, тим більше я втрачаю сил. Людина, може, і не підозрює, що ви на нього в образі, йому це може бути абсолютно «фіолетово» (і це правильна реакція), а ви собі цією образою не даєте спокійно жити.
Ми відповідаємо за свої образи
Образа – це проблема того, хто образився. Це означає, що саме у вас не вистачило душевних сил людини, саме ви не змогли з собою впоратися. А якщо у вас день народження, 8 березня, то тут ризик образити вас в рази сильніше, адже як це так, в такий-то день – і мене… (забули, не змогли, не подумали, не постаралися, не зробили все можливе).
Але чому хтось повинен за вас рвати груди, нехай він вас любить?! Так у нього своїх проблем, бажань і претензій не менше вашого. І хтось може тільки віддавати, а хтось-тільки брати, і це теж нормально! Подумайте, якщо ви повні сил, енергії, якщо вам добре просто тому, що на вулиці весна, і ви відчуваєте в собі силу і міць – хіба в такому стані людина здатна на когось образитися? Дуже сумніваюся. Скоріше, всі спроби вивести вас з рівноваги в такому стані закінчаться посмішкою з вашої сторони або доброї жартом зі словами: «Та розслабся ти, все буде добре». Тобто коли ми сповнені енергії, образи проходять повз нас. Це означає, що якщо ми ображаємося, значить, вже десь є відтік енергії, значить, ви вже десь не відстежили свій стан і не вжили заходів, щоб привести себе в норму. Так причому тут інші люди? Їм би впоратися зі своїм станом, а тут ще ви зі своїми образами. Але за них не відповідає, тільки за себе.
Тобі треба – ти й роби!
Чому ти ображаєшся, що ніхто не подумав про тебе і не помив посуд у твій день народження? Чому ти сам не попередив про це, не сказав жартома про своїх іменинах і небажанні мити посуд, не попросив, врешті-решт? Чому ти мовчки, люто зціпивши зуби, ріжеш овочі і замість того, щоб попросити когось допомогти тобі, чому будуєш драматичні образи і жалієш себе до сліз? Чому? А може, ти сам хочеш помучити себе?
Тут криється основний момент – будь-яка наша образа пов’язана з нашим почуттям гідності, інакше кажучи, з нашим его. Тобто нам прикро, що нас недооцінили, не вгадали наші бажання, не подумали про нас в першу чергу. І знаєте, що я з цього приводу думаю? На мій погляд, егоїзм — це ідеальна форма існування в суспільстві, точніше, егоїзм в такому розумінні: ти дбаєш про себе сам, знаєш, чого хочеш, і сам цього хочеш, ти цілісний і сам можеш впоратися з усіма своїми бажаннями. І тоді не буде ніяких образ! Всі піклуються про себе самі! Уявляєте? Цю теорію, до речі, підтверджує і перший природний закон – «Тобі треба – ти й роби»! Якщо б всі його дотримувалися, світ став би світлішим і врівноваженішими.
Але… Ми як і раніше ображаємося, як і раніше, мучимо себе і оточуючих, як і раніше просимо вибачення, навіть не вважаючи себе винними, просто щоб не псувати відносини. А що, нам же нічого не варто наступити собі на горло.
Вибирати вам… І вибиратися з цієї пастки – теж.