Інвалідність є стан людини з неможливістю здійснення розумової, фізичної або психічної діяльності. Процедура встановлення інвалідності в РФ проводиться відповідними органами, і при цьому несе собою медичне та юридичне значення. Встановлення інвалідності дає право на отримання пільг та пенсійних виплат, притому, що особа, яка одержала певну ступінь інвалідності, не може здійснювати трудову діяльність частково або повністю. У сучасному суспільстві поняття «інвалід» прийнято вважати більш коректним терміном «особа з обмеженими можливостями».
Рекомендуємо також «Дадуть чи інвалідність: умови визнання особи інвалідом»
Статус інвалідності визначається за кількома групами:
- — по захворювань рухових функцій;
- — по захворювань кровообігу;
- — по захворюванням травної і дихальної систем;
- — за порушень обмінних процесів;
- — за порушень функцій органів почуттів, зокрема зору, слуху, нюху і дотику;
- — за порушень психічного стану.
Разом з тим, серед росіян існує думка про те, що існує перелік захворювань, відповідно до яких можна отримати певний статус інвалідності. Однак, не всі хвороби, перераховані в цьому списку, дають право на отримання інвалідності. Так, наприклад, людина з онкологічним захворюванням, після проходження всіх курсів довготривалої реабілітаційної терапії, може бути направлений на огляд для отримання статусу інваліда певною мірою, і вже комісією буде вирішувати питання про продовження лікарняного листа без встановлення групи інвалідності, або визначити статус інваліда 2-ї групи строком на один рік, після закінчення якого після повторного огляду, інвалідність знімається або знову продовжується. Вважається, що тривалість безперервного лікарняного аркуша не повинна перевищувати 4 місяців, з перервами – 6 місяців.
Існує перелік осіб, які мають право отримати інвалідність на безстроковій основі, куди відносяться:
- — інваліди чоловічої статі старше 60 років і жінки старше 50 років, а також інваліди з призначенням повторного медобстеження за строками після настання зазначеного віку;
- — інваліди 1й і 2й груп, ступінь інвалідності у яких не змінювалася або змінювалася в гіршу сторону протягом 15 років;
- — інваліди ВВВ 1й і 2й груп, а також громадяни, які захищають батьківщину з інвалідністю, отриманої до ВВВ;
- — інваліди-військовослужбовці, особи, які отримали статус інвалідності за поранень і захворювань, отриманих в період проходження служби.
Крім того, існує перелік захворювань для отримання інвалідності на безстроковій основі, куди відносяться:
- — злоякісні пухлини різної форми і локалізації;
- — доброякісні пухлини головного мозку;
- — розумові захворювання, що не піддаються лікуванню;
- — захворювання нервової системи, що впливають на зміни в моториці і роботі чутливих органів;
- — тяжкі форми нервових захворювань;
- — дегенеративні процеси головного мозку;
- — важкі захворювання внутрішніх органів з прогресуючим перебігом;
- — дефекти нижніх і верхніх кінцівок, зокрема ампутація;
- — повна відсутність зору і слуху.
МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ
I. Загальні положення
1. Класифікації, які використовуються при здійсненні медико-соціальної експертизи громадян федеральними державними установами медико-соціальної експертизи, визначають основні види порушень функцій організму людини, обумовлені захворюваннями, наслідками травм або дефектами, і ступеня їх вираженості; основні категорії життєдіяльності людини та ступеня вираженості обмежень цих категорій.
2. Критерії, які використовуються при здійсненні медико-соціальної експертизи громадян федеральними державними установами медико-соціальної експертизи, визначають умови встановлення груп інвалідності (категорії «дитина-інвалід»).
II. Класифікації основних видів порушень функцій
організму і ступеня їх вираженості
3. До основних видів порушень функцій організму людини належать:
порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам’яті, мислення, інтелекту, емоцій, волі, свідомості, поведінки, психомоторних функцій);
порушення мовних і мовленнєвих функцій (порушення усній (ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, афазія) і письмовій (дисграфія, дислексія), вербальної і невербальної мови, порушення голосоутворення тощо);
порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, тактильної, больової, температурної та інших видів чутливості);
порушення статодинамических функцій (рухових функцій голови, тулуба, кінцівок, статики, координації рухів);
порушення функцій кровообігу, дихання, травлення, виділення, кровотворення, обміну речовин і енергії, внутрішньої секреції, імунітету;
порушення, обумовлені фізичною потворністю (деформації обличчя, голови, тулуба, кінцівок, які призводять до зовнішнього каліцтву, аномальні отвори травного, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тіла).
4. При комплексної оцінки різних показників, що характеризують стійкі порушення функцій організму людини, виділяються чотири ступені їх вираженості:
- 1 ступінь — незначні порушення,
- 2 ступінь — помірні порушення,
- 3 ступінь — виражені порушення,
- 4 ступінь — значно виражені порушення.
III. Класифікації основних категорій життєдіяльності
людини та ступеня вираженості обмежень цих категорій
5. До основних категорій життєдіяльності людини належать:
- здатність до самообслуговування;
- здатність до самостійного пересування;
- здатність до орієнтації;
- здатність до спілкування;
- здатність контролювати свою поведінку;
- здатність до навчання;
- здатність до трудової діяльності.
6. При комплексної оцінки різних показників, які характеризують обмеження основних категорій життєдіяльності людини, виділяються 3 ступеня їх вираженості:
а) здатність до самообслуговування — здатність людини самостійно здійснювати основні фізіологічні потреби, виконувати повсякденну побутову діяльність, в тому числі навички особистої гігієни:
- 1 ступінь — здатність до самообслуговування при тривалішою витратою часу, дробности його виконання, скорочення обсягу з використанням при необхідності допоміжних технічних засобів;
- 2 ступінь — здатність до самообслуговування з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням при необхідності допоміжних технічних засобів;
- 3 ступінь — нездатність до самообслуговування, потреба в постійній сторонній допомозі та повна залежність від інших осіб;
б) здатність до самостійного пересування — здатність самостійно пересуватися у просторі, зберігати рівновагу тіла при пересуванні, у спокої і при зміні положення тіла, користуватися громадським транспортом:
- 1 ступінь — здатність до самостійного пересування при тривалішою витратою часу, дробности виконання і скорочення відстані з використанням при необхідності допоміжних технічних засобів;
- 2 ступінь — здатність до самостійного пересування з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням при необхідності допоміжних технічних засобів;
- 3 ступінь — нездатність до самостійного пересування і потреби постійної допомоги інших осіб;
в) здатність до орієнтації — здатність до адекватного сприйняття навколишньої обстановки, оцінки ситуації, здатність до визначення часу і місця знаходження:
- 1 ступінь — здатність до орієнтації тільки у звичній ситуації самостійно і (чи) з використанням допоміжних технічних засобів;
- 2 ступінь — здатність до орієнтації з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням при необхідності допоміжних технічних засобів;
- 3 ступінь — нездатність до орієнтації (дезорієнтація) і потреби постійної допомоги і (або) нагляд інших осіб;
г) здатність до спілкування — здатність до встановлення контактів між людьми шляхом сприйняття, переробки і передачі інформації:
- 1 ступінь — здатність до спілкування зі зниженням темпу і обсягу отримання і передачі інформації; використання при необхідності допоміжних технічних засобів допомоги; при ізольованому ураженні органа слуху здатність до спілкування з використанням невербальних способів і послуг із сурдоперекладу;
- 2 ступінь — здатність до спілкування при регулярному часткової допомоги інших осіб з використанням при необхідності допоміжних технічних засобів;
- 3 ступінь — нездатність до спілкування і потреби постійної допомоги інших осіб;
д) здатність контролювати свою поведінку — здатність до усвідомлення себе і адекватній поведінці з урахуванням соціально-правових та морально-етичних норм:
- 1 ступінь — періодично виникає обмеження здатності контролювати свою поведінку в складних життєвих ситуаціях і (або) постійне утруднення виконання рольових функцій, які зачіпають окремі сфери життя, з можливістю часткової самокорекції;
- 2 ступінь — постійне зниження критики до своєї поведінки і навколишнього обстановці з можливістю часткової корекції тільки при регулярній допомоги інших осіб;
- 3 ступінь — нездатність контролювати свою поведінку, неможливість його корекції, потреби постійної допомоги (нагляд) інших осіб;
е) здатність до навчання — здатність до сприймання, запам’ятовування, засвоєння і відтворення знань (загальноосвітніх, професійних і ін), оволодіння навичками і вміннями (професійними, соціальними, культурними, побутовими):
- 1 ступінь — здатність до навчання, а також до здобуття освіти певного рівня в рамках державних освітніх стандартів в освітніх закладах загального призначення з використанням спеціальних методів навчання, спеціального режиму навчання, із застосуванням при необхідності допоміжних технічних засобів і технологій;
- 2 ступінь — здатність до навчання тільки у спеціальних (корекційних) освітніх установах для учнів, вихованців, дітей з обмеженими можливостями здоров’я або вдома за спеціальними програмами з використанням при необхідності допоміжних технічних засобів і технологій;
- 3 ступінь — нездатність до навчання;
ж) здатність до трудової діяльності — здатність здійснювати трудову діяльність відповідно до вимог до змісту, обсягу, якості та умов виконання роботи:
- 1 ступінь — здатність до виконання трудової діяльності у звичайних умовах праці при зниженні кваліфікації, важкості, напруженості і (або) зменшення обсягу роботи, нездатність продовжувати роботу за основною професією при збереженні можливості в звичайних умовах праці виконувати трудову діяльність більш низької кваліфікації;
- 2 ступінь — здатність до виконання трудової діяльності у спеціально створених умовах праці з використанням допоміжних технічних засобів і (або) за допомогою інших осіб;
- 3 ступінь — нездатність до будь-якої трудової діяльності або неможливість (противопоказанность) будь-якої трудової діяльності.
7. Ступінь обмеження основних категорій життєдіяльності людини визначається виходячи з оцінки їх відхилення від норми, що відповідає певному періоду (віком) біологічного розвитку людини.
IV. Критерії встановлення груп інвалідності
8. Критерієм для визначення першої групи інвалідності є порушення здоров’я зі стійким значно вираженим розладом функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або дефектами, що призводить до обмеження однієї з наступних категорій життєдіяльності або їх поєднанню і що викликає необхідність її соціального захисту:
- здатності до самообслуговування третього ступеня;
- здатності до пересування третього ступеня;
- здатності до орієнтації третього ступеня;
- здатності до спілкування третього ступеня;
- здатності контролювати свою поведінку третього ступеня;
- здібності до навчання третього ступеня;
- здатності до трудової діяльності третього ступеня.
9. Критерієм для встановлення другої групи інвалідності є порушення здоров’я зі стійким вираженим розладом функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або дефектами, що призводить до обмеження однієї з наступних категорій життєдіяльності або їх поєднанню і що викликає необхідність її соціального захисту:
- здатності до самообслуговування другого ступеня;
- здатності до пересування другого ступеня;
- здатності до орієнтації другого ступеня;
- здатності до спілкування другого ступеня;
- здатності контролювати свою поведінку другого ступеня;
- здібності до навчання другого ступеня;
- здатності до трудової діяльності другого ступеня.
10. Критерієм для визначення третьої групи інвалідності є порушення здоров’я зі стійким помірно вираженим розладом функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або дефектами, що призводить до обмеження здатності до трудової діяльності першого ступеня або обмеження таких категорій життєдіяльності в їх різних поєднаннях і що викликає необхідність її соціального захисту:
- здатності до самообслуговування першого ступеня;
- здатності до пересування першого ступеня;
- здатності до орієнтації першого ступеня;
- здатності до спілкування першого ступеня;
- здатності контролювати свою поведінку першого ступеня;
- здібності до навчання першого ступеня.
11. Категорія «дитина-інвалід» визначається при наявності обмежень життєдіяльності будь-якої категорії і будь-який з трьох ступенів вираженості (які оцінюються у відповідності з віковою нормою), що викликають необхідність соціального захисту.