У цій статті ви дізнаєтеся:
- Потрібно лаяти і гнати лінь;
- Як працює система мозкових хвиль;
- Способи увійти в ефективний стан.
Дивно, наскільки часто люди порушують причинно-наслідковий взаємозв’язок між лінню і своїми невдачами. Скільки разів ви чули (або говорили самі) щось на кшталт «Напевно, моя лінь раніше мене народилася», «От якщо б можна було змусити себе, тоді б я…», «Причина всіх моїх невдач – ліні»? І мало кому приходить в голову запитати, а чи насправді лінь є причиною неуспіху, стагнації, втрати часу? Або сама лінь – наслідок якихось інших проблем, які ховаються за нею, як за димовою завісою, приховані від очей, а тому недоступні для зміни і дозволу?
Отже, на що нам «натякає» власна лінь? І які дає можливості, недоступні ні в якому іншому стані? Давайте розбиратися. Уявіть собі для початку колесо від велосипеда або будь-яке інше, в якому є спиці. Якщо намалювати траєкторію переміщення якихось умовних точок на цих спицях при русі колеса, то виявиться, що точки, які знаходяться на неоднаковій відстані від центру, пройдуть шляху абсолютно різної протяжності! Точка, що знаходиться далі від центру, пройде максимальний шлях. Точка посередині радіусу половину цього шляху. Чим ближче до центру, тим менший шлях пройде точка на спиці.
Особливо варто відзначити місце в самому центрі колеса – це так звана «точка абсолютного спокою». З якою б швидкістю і як би далеко не рухалося колесо, ця точка перебуває в абсолютному спокої, проходячи при цьому шлях, рівний номінальному шляху, преодоленному велосипедом, – ні більше, ні менше! Стовідсотковий ККД!
Якщо подивитися на діяльність сучасної людини через призму цієї метафори, то стане очевидним, що багато хто живе ніби на ободі колеса. Їх кидає з боку в бік, вони завантажені кожен день з ранку до вечора і тим, і цим, емоції хльостають через край, життя кипить! Тільки ККД цього бурління часто наближається до нуля – зусиль багато, а толку мало! Людина вимотується, результативність його діяльності падає, але замість того, щоб зупинитися і подумати, людина намагається бігти ще швидше. Дуже модними стали в наш час слова Королеви з книги Льюїса Керрола «Аліса в задзеркаллі»: «Ну, а тут, чи знаєш, доводиться бігти з усіх ніг, щоб тільки залишитися на тому ж місці! Якщо ж хочеш потрапити в інше місце, тоді потрібно бігти щонайменше вдвічі швидше!».
Ось і дивуємося, чому спати нам треба все більше, а відпочивши з ранку ми відчуваємо себе все менше. Чому розум стає з кожним роком все «неповороткішим», а бажань – все менше і менше. Чому іноді, навіть коли за вікном яскраво світить сонце та прекрасна погода, сповзти з дивана не тільки не вистачає сил, а ще й просто не хочеться («не охо-про-ота»). І так, в пасивному отупении, проходять вихідні, відпустки, свята, день за днем і все життя в цілому. Ми лаємо себе, і хочемо по-іншому, але… не виходить. Чому? Зараз поясню!
Як працює система мозкових хвиль
Вам вже відомо, що людський мозок випромінює хвилі різної частоти, основні з них називають бета-, альфа-, тета – і дельта-хвиль. Але чи пам’ятаємо ми про те, що наша життєздатність, рівень енергії, емоційна стабільність, здатність до швидкої обробки великих обсягів інформації, так і здоров’я з тривалістю життя в цілому залежать від того, чи функціонує ця система в нормі чи ні? Скажу більше – від того, наскільки збалансована ця система, наскільки вона налагоджена й «доглянута», залежить працездатність людини, його соціальна успішність, прагнення бажати, здатність любити і бути коханим, нарешті, його ментальний розвиток і самооцінка.
І перш ніж лаяти і гнати геть свою лінь, слід розібратися, як працює система мозкових хвиль і чому мозок змушений вводити нас в «анабіозное» стан, при якому «бігти» людина вже просто не здатний.
І тоді, якщо знову звернутися до нашої метафори «велосипедного колеса», ми зможемо провести паралелі між траєкторіями руху точок на спицях в різному видаленні від центру і хвиль, які випромінює наш мозок. Цілком очевидно, що для повноцінного, здорового, наповненою радістю і звершеннями життя абсолютно необхідно навчитися входити хоча б ненадовго в «точку абсолютного спокою», тобто активувати тета – і дельта-стану, а значить, зменшити «амплітуду» наших дій, перестати рватися на межі сил в різні боки, втрачаючи енергію, здоров’я і часто любов близьких нам людей.
Тепер ви зможете по-новому переосмислити значення ліні у вашій бурхливого життя – не даючи мозку по-справжньому відпочивати і перезаряджатися, ми прирікаємо себе на години, дні, тижні, а можливо, і роки вимушеного неробства. Мозок просто перегрівається і відключає активну функцію. Уникнути такого відключення можна лише одним способом – давати своєму мозку повноцінний потрібний йому відпочинок.
Почавши практикувати такі «піт-стопи» у своїй щоденній зовнішньої діяльності, ви з подивом виявите, що «велосипед» не впав, ви все ще рухаєтеся вперед, а швидкість тільки збільшується, і при цьому ви повні сил і енергії мріяти, досягати, знаходити, любити і радіти всьому, що творить в своїй чудовою, єдиною і неповторною людського життя!
Вхід в альфа-стан
Спосіб №1. Купіть в музичному магазині метроном (або скачайте комп’ютерну програму, яка імітує його роботу). Налаштуйте метроном на ритм-60 ударів на хвилину (збігається із середньою частотою биття спокійного серця). Займіться тією інтелектуальною роботою, яку вам необхідно зробити зараз – підготуватися до іспиту, написати статтю, створити презентацію. Через 4 хвилини слухання такого ритму мозок автоматично перейде в альфа-режим, що гарантує вам підвищення розуміння матеріалу приблизно на 24% відносно вашого звичайного рівня, а довготривалість зберігання засвоєної інформації – на 26%.
Спосіб № 2. Увімкніть повільну музику бароко з ритмічним розміром 60-64 такти в хвилину – це можуть бути Вівальді («Пори року»), Альбіноні (адажіо соль мінор), Йоганн Пахельбель (канон ре мажор). Прослуховування такої музики діє на мозок людини так само, як і метроном, налаштований на ритм-60 ударів на хвилину.