Багато людей вважають аличу не зовсім вдалим гібридом сливи, хоча знаходяться і ті, хто виступає на захист цих соковитих жовтих плодів.
Насправді, з неї можна приготувати безліч смачних і корисних консервацій, хоча не менш корисною вона буде і в свіжому вигляді.
Давайте дізнаємося більше про цю чудову рослину.
- Історія появи
- Опис
- Сорти аличі
- Де цвіте
- Харчова цінність
- Склад і калорійність
- Корисні властивості
- Шкоди та протипоказання
- Як і коли збирати
- Зберігання
Історія появи
Поки ніхто не може точно сказати, де саме і коли з’явилася алича. Прийнято вважати, що її батьківщиною є Кавказ, на гірських хребтах якого це напівчагарникова деревце росло ще 3000 років тому.
Трохи пізніше воно «переїхало» в Малу Азію та Іран, після чого завдяки старанням селекціонерів потрапило і в не настільки сонячні регіони, зокрема на територію Росії.
Зараз вже складно з’ясувати, як саме утворилося рослина, але, згідно найбільш поширеній думку, його «батьками» могли бути абрикос і дика вишня, хоча не менш поширеною версією походження є самостійне розвиток, який і привів у подальшому до появи нової форми — звичної нам культурної сливи.
У будь-якому випадку, загальне визнання і любов багатьох дачників алича заслужила завдяки можливості служити в якості підщепи для всіх своїх близьких родичів (вишні, абрикоса, персика і сливи домашньої), одночасно підвищуючи їх життєздатність. Щоправда, і сама по собі вона має чимало переваг.
Важливо! Нерідко описане рослина зустрічається в літературі під назвою «мірабель». Однак це помилкове твердження, оскільки мірабель — зовсім інший вигляд сливи. Її плоди не мають таких високих смакових властивостей і порівняно дрібні, хоча кісточка відділяється від м’якоті набагато краще, ніж у плодів згаданої рослини.
Опис
Як ми вже сказали, алича — це одна з початкових форм домашньої сливи. Належить до сімейства Рожевих. Рослина являє собою чагарникові чагарники або дерева, що досягають у висоту 3-10 м.
До сімейства Рожевих також відносять айву, шабельник болотний, морошку, іргу.
Білі квітки розташовані поодиноко, плоди — округлої форми (зазвичай досягають 25 мм в діаметрі), злегка подовжені або ж сплюснуті.
На забарвлення плодів впливає конкретний сорт рослини, залежно від чого можна зустріти не тільки жовті, але й рожеві, оранжеві, червоні, зелені і навіть незвичайні фіолетові.
Однак у всіх випадках м’якоть досить соковита і м’ясиста, пофарбована в зелений або жовтий колір, з кисло-солодким смаком і дуже приємним запахом.
Алича не відрізняється підвищеною вимогливістю до місця зростання, до того ж вона дуже стійка до хвороб, тому теоретично може виростати на будь-якій території з помірним кліматом.
У дикій природі їх можна зустріти на Балканах, в Малій і Середній Азії, в Ірані, Закавказзі, Молдавії, на Кавказі і в багатьох, переважно південних областях України.
Треба сказати, що ареал поширення останнім часом істотно розширився і аличу можна зустріти майже на всій території Євразії.
Сорти аличі
Багато сучасні «домашні» культури мають безліч штучно виведених сортів, створюваних з метою поліпшення початкових смакових якостей їх плодів. Алича не стала винятком, і в процесі багаторічної селекції з’явилося кілька особливо популярних сортів.
До них відносять наступні:
- «Анастасія» — сорт представлений округлими світло-фіолетовими плодами, з густим восковим нальотом і червонуватим відливом на поверхні. М’якоть темно-червона, а на смак вона кисло-солодка. Відмінною рисою сорту вважається його висока морозостійкість, що дозволяє вирощувати культуру навіть у порівняно холодних кліматичних зонах.
- «Піонерка» — алича середнього розміру, з темно-червоною шкіркою і білими крапками. Що знаходиться всередині жовта м’якоть володіє відмінними смаковими характеристиками: дуже солодка. Сорт вирізняється високою врожайністю.
- «Комета» — не менш популярний сорт, що характеризується хорошою зимостійкістю. Будь-які морози наших широт дереву просто дарма, адже воно не тільки виживає, але й дає досить рясні врожаї фіолетових або бордових, порівняно великих плодів (округлі, вагою близько 40 г). На смак — дуже солодкі.
- «Динна» — овальна, велика алича, темно-червоного забарвлення. М’якоть плодів — соковита і досить солодка.
- «Злато скіфів» — одна з жовтих різновидів, що володіють яскравими смаковими характеристиками. Серед основних переваг саме цього сорту можна виділити тонку шкірочку плодів і соковиту м’якоть.
- «Царська» — має традиційний солодкий смак, що поєднується з невеликою кислинкою і дуже приємним, насиченим ароматом. Ідеально підходить як для вживання в свіжому вигляді, так і для створення найрізноманітніших заготовок.
- «Генерал» — сорт аличі, характеризується великими плодами (вага одного нерідко досягає 60 м). Серед головних недоліків — погана морозостійкість (сорт підходить для розведення тільки в регіонах з м’яким кліматом; правда, серед великоплідних сортів «Генерал» вважається самим морозостійким).
Крім вже описаних сортів, не можна не згадати і про «Чорному абрикосі» (гібрид аличі та абрикоса: за формою — абрикос, але забарвлення сливи), «Зливі руської» — гібрид з китайською сливою (плоди відрізняються більшою крупністю і мясистостью), «Плюмкоте» — гібридна форма, заснована на традиційній російській сливи і абрикосу.
Головна відмінність від більшості сортів аличі — висока стійкість до заморозків.
Чи знаєте ви? У Росії описане рослина стала широко популярним не так давно: в середині ХХ століття, коли їм зацікавилися селекціонери. Щоб відрізнити виведені сорти від дикорослих, перші довго називали «сливою вишнеподобной», а другі — «сливою розчепіреної».
Де цвіте
Практично по всій території нашого кліматичного поясу цвітіння аличі різних сортів можна спостерігати в травні, протягом 8-10 днів.
Можна сказати, що дерево показує перші квіточки досить рано, але при цьому весняні заморозки не можуть нашкодити йому так сильно, як інших кісточкових культур. Плодоношення в основному характерно для однорічних приростів та багаторічних плодових утворень.
На території Російської Федерації спостерігати це явище можна в Краснодарському краї, а також у Курської, Ростовської, Бєлгородської та деяких інших областях.
В Україні основними регіонами вирощування культури вважаються південні і західні частини країни, хоча алича успішно вирощується і по всій іншій території. Те ж саме стосується країн Азії та західній частині Європи.
Харчова цінність
Якщо розглядати аличу з точки зору її харчової цінності, то на 100 г плодів припадає таке кількість корисних елементів:
- 0,5 г золи;
- 0,1 г крохмалю;
- 7,8 г моно – і дисахаридів;
- 89 г води;
- 0,5 г органічних кислот;
- 1,8 м органічних волокон;
- 0,2 г білків;
- 0,1 г жирів;
- 7,9 г вуглеводів.
Зрозуміло, це лише приблизні показники, так як більш точні значення будуть залежати від сорту рослини і конкретного місця його походження.
Склад і калорійність
Хімічний склад, як і калорійність різних сортів, істотно відрізняється, але в середньому на 100 г плодів припадає близько 34 ккал.
Крім того, конкретні показники будуть залежати і від рівня зрілості аличі, складу грунту, на якому росте дерево, умов його живлення, а також погодних і кліматичних умов регіону.
У більшості випадків, практично всі сорти з упевненістю можна назвати справжнім джерелом корисних, а головне — дуже необхідних для людського організму компонентів: вуглеводів, легкозасвоюваних органічних кислот, білків і вітамінів.
Що стосується останніх, то особливої уваги заслуговують вітаміни С, В1, В2, В3, В5, В6, РР і каротин.
Також не можна забувати про входять до складу макро – і мікроелементи: калій, натрие, фосфорі, кальцие, магние і залозі, хоча не на останньому місці по важливості знаходяться пектинові і ароматні речовини, клітковина.
В ядрах аличі знаходиться до 40-45% олії, яка за своїм складом і основними властивостями дуже схоже на мигдальне.
Завдяки такому багатому складу і низької калорійності, алича здавна вважається одним з незамінних продуктів дієтичного харчування.
Низькокалорійними вважають такі продукти, як редька біла, персики, баклажани, цвітна капуста, ківі, памела, мідії, огірки.
Корисні властивості
Враховуючи настільки багатий природний склад аличі, в її користі для організму не доводиться сумніватися.
Чи знаєте ви? У аличі цінно абсолютно все, і в той час як м’якоть плодів застосовується в харчових цілях, їх кісточки служать сировиною для виробництва широко відомого сорбенту — активованого вугілля.
Зокрема, присутня тут аскорбінова кислота дає можливість використовувати плоди для профілактики або лікування авітамінозу, а регулярне вживання підвищує захисні функції організму, тим самим покращуючи імунітет.
Крім того, що входить до складу калій нормалізує роботу серцево-судинної системи загалом та серця зокрема, а присутнє в м’якоті невелика кількість цукру робить її відмінним продуктом для людей, які страждають від цукрового діабету.
Сприяють нормалізації процесів серцево-судинної системи курага, лісовий мед, чай з імбиром, водорості чука, калина червона, застосування рожевої солі.
При обговоренні корисних властивостей описаного рослини, окремо варто відзначити позитивні властивості недоспелой аличі, адже вона не даремно вважається відмінним природним антиоксидантом.
Завдяки цьому плоди відмінно підходять для очищення організму та його омолодження, а при регулярному вживанні ви допоможете своєму організму протистояти радіоактивного випромінювання.
У косметичних цілях настої з плодів аличі нерідко використовуються для вмивання жирної шкіри обличчя, а м’якоть може послужити відмінною складовою для очищення обличчя від прищів.
Змішавши м’якоть і подрібнені кісточки, можна отримати чудовий засіб для омолодження шкіри обличчя та зони декольте.
Важливо! Перш ніж братися за створення будь-якого косметичного засобу на основі аличі, обов’язково врахуйте всі особливості своєї шкіри, адже те, що відмінно підходить одним, може викликати алергічну реакцію в інших.
Шкоди та протипоказання
Незважаючи на настільки багатий і унікальний склад аличі, її не можна назвати повністю безпечним продуктом. Так, вона може викликати розлад шлунку, або ж просто надавати легкий проносний ефект, що пояснюється наявністю в її складі клітковини.
Легким проносним ефектом володіють також фенхель, урбеч, мигдаль, сир тофу, ефірне масло меліси, масло жожоба.
З-за цієї особливості рекомендується вживати плоди в невеликих кількостях, а людям, схильним до послаблення стільця, і зовсім краще виключити такі плоди зі свого раціону.
Обмежити вживання цього предка домашньої сливи необхідно і в тому випадку, якщо має місце хронічне запалення органів ШКТ або ж спостерігається розвиток цукрового діабету.
Ну і, звичайно ж, плоди аличі не принесуть користі людям, що страждають від алергічних реакцій на різних представників сливових.
Як і коли збирати
Якщо передбачається тривала перевезення аличі, її плоди потрібно зняти з дерев за 5-7 діб до передбачуваної транспортування, що забезпечить їх споживчу зрілість.
Для переробки на компоти або іншу консервацію, збирати врожай краще до повного розм’якшення плодів, інакше в процесі термічної обробки вони разлезутся і ви отримаєте кашу з аличі.
Дозрілі плоди — ідеальний варіант для вживання в свіжому вигляді або для переробки на повидло, желе або джем.
Як би там не було, але у всіх ситуаціях збір урожаю повинен виконуватися дуже обережно, особливо якщо ви збираєтеся перевозити аличу для подальшої реалізації або приміщення в сховищі на тривалий час.
Збираючи врожай вручну, зривати плоди бажано разом з плодоніжкою, намагаючись не пошкодити їх і зберегти характерний восковий наліт.
Важливо! Враховуючи той факт, що алича (навіть на одному дереві) дозріває поетапно, то і збір виконується зазвичай в 2-3 заходу, причому кожен раз вибираються тільки найбільші і зрілі екземпляри.
Бажано виконувати збір тільки в суху погоду, оскільки мокра алича швидко згниє і ви не зможете перевезти її або відправити на тривале зберігання — вона не буде довго лежати в сховище.
Зберігання
Якщо ви самостійно вирощуєте аличу і плануєте як можна довше зберегти її у свіжому вигляді, тоді краще знімати плоди з дерева не повністю дозрілими (трохи полежавши, вони дійдуть до потрібного стану).
При закупівлі готової продукції на ринку або в магазинах, обов’язково гарненько огляньте її: ніякої цвілі, тріщин або інших пошкоджень не має, а всі якісні плоди просто зобов’язані мати хоча б приблизно однакові розміри.
Вибираючи аличу, віддавайте перевагу екземплярам з звичним восковим нальотом (вважається, що така продукція довше зберігається) — правда, це тільки в тому випадку, якщо ви не збираєтеся зробити з купівлі компот або варення.
Ідеальною тарою для збереження аличі будуть ящики, з невеликими отворами для вільної циркуляції повітря.
При правильній підготовці свіжої аличі її можна буде зберігати близько 2-4 тижнів, хоча деякі сорти спокійно простоять і півтора місяці. Для цього помістіть плоди в сухе і прохолодне сховище, але врахуйте, що зниження в ньому температурних показників до 0°C або навіть нижче призведе до їх побуріння.
Отже, алича — завжди бажаний гість на вашому столі, причому абсолютно не важливо, в якому саме вигляді ви її туди поставите: у свіжому або консервованому.
Так чи інакше, вона зможе заповнити відсутні корисні речовини у вашому організмі. Важливо й те, що її придбання не представляє проблему.